нужденний

нужде́нний

Нужденний, бідний, той, що (який) має потребу (потребує допомоги)

Хоч як це дивно, а деякі наші довідники й періодичні видання помилково користуються прикметником нужденний, гадаючи, що він відповідає російському нуждающийся, й пишуть: «нужденні члени сім’ї», «нужденна дружина» тощо.

Український прикметник нужденний має інше значення; він не є синонімом слів злиденний, бідний і більше підходить за значенням до слів жалюгідний, виснажений, зморений: «Розважає душу вбогу нужденне серденько» (П. Куліш); «В його лице нужденне, сухе, поморщене» (І. Нечуй-Левицький); «Худоба нужденна, миршава, та й то рідко в котрого ґазди й є» (І. Франко).

До російських висловів нуждающиеся члены семьи, нуждающаяся жена українськими відповідниками будуть: члени сім’ї (або родини), що потребують допомоги, або бідні члени сім’ї; дружина, що потребує допомоги, бідна дружина, дружина, що (яка) має потребу в чомусь, дружина, якій треба допомогти.

Джерело: «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нужденний — -а, -е. 1》 Який терпить нужду (у 1 знач.); бідний. || Страдницький, змучений. 2》 Який відзначається надзвичайною убогістю; злиденний, жебрацький. || Жалюгідний, мізерний, нікчемний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. нужденний — [нужден:ией] м. (на) -н:ому/-н':ім, мн. -н':і Орфоепічний словник української мови
  3. нужденний — БІ́ДНИЙ (який живе в нестатках), УБО́ГИЙ (ВБО́ГИЙ), НЕІМУ́ЩИЙ книжн., заст., ЗЛИДЕ́ННИЙ підсил., НУЖДЕ́ННИЙ підсил., ГО́ЛИЙ підсил. розм., НИ́ЩИЙ підсил. заст., ОБІ́ДРАНИЙ (ОБДЕ́РТИЙ) підсил. розм., ГОЛОДРА́НИЙ зневажл., ГОЛОПУ́ЗИЙ зневажл. Словник синонімів української мови
  4. нужденний — НУЖДЕ́ННИЙ, а, е. 1. Який терпить нужду (у 1 знач.); бідний. Народ нужденний, прибитий, понурий, супроти чужих несмілий і недотепний (І. Франко); Перед нами – брат нужденний. Яким він і справді є. Тягне жереб свій злиденний Та кляне життя своє (П. Словник української мови у 20 томах
  5. нужденний — НУЖДЕ́ННИЙ, а, е. 1. Який терпить нужду (у 1 знач.); бідний. Народ нужденний, прибитий, понурий, супроти чужих несмілий і недотепний (Фр., VI, 1951, 7); Перед нами — брат нужденний. Яким він і справді є. Словник української мови в 11 томах
  6. нужденний — Нужде́нний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. нужденний — див. бідний Словник синонімів Вусика
  8. нужденний — нужде́нний прикметник Орфографічний словник української мови
  9. нужденний — (народ) бідний; (вигляд) змучений, перемучений; (одяг) злиденний, жебрацький; (як міра якости) жалюгідний, мізерний, нікчемний. Словник синонімів Караванського