нужденний

НУЖДЕ́ННИЙ, а, е.

1. Який терпить нужду (у 1 знач.); бідний.

Народ нужденний, прибитий, понурий, супроти чужих несмілий і недотепний (І. Франко);

Перед нами – брат нужденний. Яким він і справді є. Тягне жереб свій злиденний Та кляне життя своє (П. Грабовський);

Люди, побачивши Харитона Кононовича, зойкнули: та це ж той самий дід Харко, обідраний та обмащений .. – наймит-наймитом, темний, нужденний і старий (Ю. Яновський);

// Страдницький, змучений.

З ями .. виглянули сірі каламутні очі і змарніле, нужденне, ніби запухле лице (І. Нечуй-Левицький);

Германів погляд упав якраз на його нужденне лице, перед часом зів'яле і вихуджене (І. Франко);

Вони [повстанці] мали нужденний вид, були в драних сорочках і штанях, босі або в прілих постолах (П. Панч).

2. Який відзначається надзвичайною убогістю; злиденний, жебрацький.

У нужденній буді, де він спав, Було так душно, брудно, гидко (І. Франко);

В темній маленькій кімнатці лежить на нужденній постелі старий чоловік із шляхетними рисами лиця, котрі викривила страшна хвороба (Н. Кобринська);

У кожної з бідніших жінок пропливало разом своє нужденне життя праці, темноти, злиднів (В. Еллан-Блакитний);

Під облупленою нужденною хатою зібралися колом бійці, що наздоганяли частину (О. Гончар);

// Жалюгідний, мізерний, нікчемний.

Я тільки тепер побачив село – нужденну купку солом'яних стріх. Воно ледве помітне (М. Коцюбинський);

Сидів [Вася] уже не на тому коні, котрим вирушав у похід, а на якійсь кошлатій, нужденній шкапі (О. Гончар).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

нужденний

Значення в інших словниках