нужденний
НУЖДЕ́ННИЙ, а, е.
1. Який терпить нужду (у 1 знач.); бідний.
Народ нужденний, прибитий, понурий, супроти чужих несмілий і недотепний (Фр., VI, 1951, 7);
Перед нами — брат нужденний. Яким він і справді є. Тягне жереб свій злиденний Та кляне життя своє (Граб., І, 1959, 146);
Люди, побачивши Харитона Кононовича, зойкнули: та це ж той самий дід Харко, обідраний та обмащений.. — наймит-наймитом, темний, нужденний і старий (Ю. Янов., II, 1954, 162);
// Страдницький, змучений.
З ями.. виглянули сірі каламутні очі і змарніле, нужденне, ніби запухле лице (Н.-Лев., III, 1956, 335);
Германів погляд упав якраз на його нужденне лице, перед часом зів’яле і вихуджене (Фр., V, 1951, 227);
Вони [повстанці] мали нужденний вид, були в драних сорочках і штанях, босі або в прілих постолах (Панч, Гомон. Україна, 1954, 60).
2. Який відзначається надзвичайною убогістю; злиденний, жебрацький.
У нужденній буді, де він спав, Було так душно, брудно, гидко (Фр., XIII, 1954, 309);
В темній маленькій кімнатці лежить на нужденній постелі старий чоловік із шляхетними рисами лиця, котрі викривила страшна хвороба (Кобр., Вибр., 1954, 101);
У кожної з бідніших жінок пропливало разом своє нужденне життя праці, темноти, злиднів (Еллан, II, 1958, 9);
Під облупленою нужденною хатою зібралися колом бійці, що наздоганяли частину (Гончар, І, 1954, 9);
// Жалюгідний, мізерний, нікчемний.
Я тільки тепер побачив село — нужденну купку солом’яних стріх. Воно ледве помітне (Коцюб., II, 1955, 227);
Сидів [Вася] уже не на тому коні, котрим вирушав у похід, а на якійсь кошлатій, нужденній шкапі (Гончар, III, 1959, 187).
Значення в інших словниках
- нужденний — нужде́нний прикметник Орфографічний словник української мови
- нужденний — (народ) бідний; (вигляд) змучений, перемучений; (одяг) злиденний, жебрацький; (як міра якости) жалюгідний, мізерний, нікчемний. Словник синонімів Караванського
- нужденний — див. бідний Словник синонімів Вусика
- нужденний — [нужден:ией] м. (на) -н:ому/-н':ім, мн. -н':і Орфоепічний словник української мови
- нужденний — Нужденний, бідний, той, що (який) має потребу (потребує допомоги) Хоч як це дивно, а деякі наші довідники й періодичні видання помилково користуються прикметником нужденний, гадаючи, що він відповідає російському нуждающийся, й пишуть... «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
- нужденний — -а, -е. 1》 Який терпить нужду (у 1 знач.); бідний. || Страдницький, змучений. 2》 Який відзначається надзвичайною убогістю; злиденний, жебрацький. || Жалюгідний, мізерний, нікчемний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- нужденний — НУЖДЕ́ННИЙ, а, е. 1. Який терпить нужду (у 1 знач.); бідний. Народ нужденний, прибитий, понурий, супроти чужих несмілий і недотепний (І. Франко); Перед нами – брат нужденний. Яким він і справді є. Тягне жереб свій злиденний Та кляне життя своє (П. Словник української мови у 20 томах
- нужденний — БІ́ДНИЙ (який живе в нестатках), УБО́ГИЙ (ВБО́ГИЙ), НЕІМУ́ЩИЙ книжн., заст., ЗЛИДЕ́ННИЙ підсил., НУЖДЕ́ННИЙ підсил., ГО́ЛИЙ підсил. розм., НИ́ЩИЙ підсил. заст., ОБІ́ДРАНИЙ (ОБДЕ́РТИЙ) підсил. розм., ГОЛОДРА́НИЙ зневажл., ГОЛОПУ́ЗИЙ зневажл. Словник синонімів української мови
- нужденний — Нужде́нний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)