нужденно

НУЖДЕ́ННО. Присл. до нужде́нний 2.

Вони нужденно вбрані, годуються сухарями з водою або.. самою таранею (Л. Укр., V, 1956, 70);

Нужденно одягнутий похилого віку чоловік стоїть край парку, сумовито схилившись (Гончар, II, 1959, 385);

// у знач. присудк. сл.

Гандзя заплакала. Вона озирнулася по хаті. Як тут нужденно, вогко, понуро! (Фр., І, 1955, 255).

Значення в інших словниках

1. нужденно — нужде́нно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. нужденно — Присл. до нужденний 2). || у знач. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. нужденно — НУЖДЕ́ННО. Присл. до нужде́нний 2. Вони нужденно вбрані, годуються сухарями з водою або .. самою таранею (Леся Українка); Нужденно одягнутий похилого віку чоловік стоїть край парку, сумовито схилившись (О. Гончар); // у знач. пред. Гандзя заплакала.  Словник української мови у 20 томах
4. нужденно — Нужде́нно, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)