Значення в інших словниках
-
нікчемник —
нікче́мник іменник чоловічого роду, істота зневажл.
Орфографічний словник української мови
-
нікчемник —
-а, ч., зневажл. Те саме, що нікчема.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
нікчемник —
НІКЧЕ́МНИК, а, ч., зневажл. Те саме, що нікче́ма. – Бевзні! нікчемники!.. пеньки головаті!! – закричить на остатку Мирін та й затихне... (Панас Мирний).
Словник української мови у 20 томах
-
нікчемник —
НІКЧЕ́МА зневажл. (ні на що не здатна людина), НІКЧЕ́МНИК зневажл. рідше, НЕДОРІ́КА зневажл.; НУЛЬ розм., ПІША́К розм., ПІГМЕ́Й зневажл., ТЛЯ зневажл., АБИ́ЩО зневажл. (про соціально незначну людину); ДРІБНО́ТА розм., ШУ́ШВАЛЬ зневажл., ШАНТРАПА́ зневажл.
Словник синонімів української мови
-
нікчемник —
НІКЧЕ́МНИК, а, ч., зневажл. Те саме, що нікче́ма. — Бевзні! нікчемники!.. пеньки головаті!! — закричить на остатку Мирін та й затихне… (Мирний, II, 1954, 86).
Словник української мови в 11 томах
-
нікчемник —
Нікчемник, -ка м. Негодный, ни къ чему неспособный человѣкъ. Мир. ХРВ. 87.
Словник української мови Грінченка