обожнювати

Благоговіти (перед ким), боготворити (кого), божествити, обоготворювати, обоготворяти, обожувати, схилятися (перед ким)

Значення в інших словниках

1. обожнювати — обо́жнювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. обожнювати — Обожувати, боготворити, обоготворяти, побожно мліти перед ким; (предмети) фетишувати.  Словник синонімів Караванського
3. обожнювати — [обожн'уватие] -н'уйу, -н'уйеиш  Орфоепічний словник української мови
4. обожнювати — -юю, -юєш, недок., обожнити, -ню, -ниш, док., перех. 1》 Надавати кому-, чому-небудь рис, властивостей надприродної сили. 2》 перен. Дуже поважати, любити кого-небудь; надмірно захоплюватися кимсь. || З благоговінням ставитися до чого-небудь; свято шанувати щось.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. обожнювати — ОБО́ЖНЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБО́ЖНИТИ, ню, ниш, док., перех. 1. Надавати кому-, чому-небудь рис, властивостей надприродної сили. Обожнювати явища природи. 2. перен. Дуже поважати, любити кого-небудь; надмірно захоплюватися кимсь.  Словник української мови в 11 томах
6. обожнювати — ОБО́ЖНЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБО́ЖНИТИ, ню, ниш, док., кого, що. 1. Надавати кому-, чому-небудь рис, властивостей надприродної сили. Обожнювати явища природи. 2. перен. Дуже поважати, любити кого-небудь; надмірно захоплюватися кимсь.  Словник української мови у 20 томах
7. обожнювати — ЛЮБИ́ТИ (відчувати глибоку відданість, прихильність, симпатію до кого-, чого-небудь), ЖА́ЛУВАТИ, ДИ́ХАТИ ким, чим, КОХА́ТИ рідко, ПОЛЮБЛЯ́ТИ розм., ДОЛЮ́БЛЮВАТИ розм., ДОЛЮБЛЯ́ТИ розм.  Словник синонімів української мови