Значення в інших словниках
-
огир —
о́гир іменник чоловічого роду, істота рідко
Орфографічний словник української мови
-
огир —
див. ЖЕРЕБЕЦЬ.
Словник синонімів Караванського
-
огир —
А, ч., рідко. Те саме, що жеребець. Ранок древній, наче огир баский. Задаремне: зважитись — не з руки. (П-2:295).
Словник поетичної мови Василя Стуса
-
огир —
-а, ч., рідко. Те саме, що жеребець.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
огир —
О́ГИР, а, ч., рідко. Те саме, що жеребе́ць. Біля кузні кували підкови степовим жеребцям. Огирі тремтіли від гніву та іржали в самі небеса, згадуючи своїх подруг (О.
Словник української мови у 20 томах
-
огир —
КІНЬ (велика свійська однокопита тварина, яку використовують для перевезення людей і вантажів), КОНЯ́КА розм., КОМО́НЬ заст.; КОНИ́СЬКО розм. (заморений, слабосилий); ШКА́ПА, ШКАПИ́НА розм., КОНИ́НА розм., КОНЯЧИ́НА розм., ПАТИ́КА зневажл., ШКІ́НЬКА діал.
Словник синонімів української мови
-
огир —
О́г[ґ]ир і о́г[ґ]ер, -ра, -рові; -рі
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
огир —
О́ГИР, а, ч., рідко. Те саме, що жеребе́ць. Біля кузні кували підкови степовим жеребцям. Огирі тремтіли від гніву та іржали в самі небеса, згадуючи своїх подруг (Довж.
Словник української мови в 11 томах
-
огир —
Огир, -ра м. = огер. Прискочив перше до Камили, як огир добрий до кобили. Котл. Ен. VI. 61.
Словник української мови Грінченка