Значення в інших словниках
-
одновірець —
однові́рець іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
одновірець —
-рця, ч. Людина однакової з ким-небудь віри, релігії.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
одновірець —
ОДНОВІ́РЕЦЬ, рця, ч. Людина однакової з ким-небудь віри, релігії; єдиновірець. В тій хвилі блиснула їм несподівана надія: за слідом противників побачили настигаючих своїх одновірців (І. Франко); Чи так боронять християн Їх одновірці, їх братове? (В. Самійленко).
Словник української мови у 20 томах
-
одновірець —
ОДНОВІ́РЕЦЬ, рця, ч. Людина однакової з ким-небудь віри, релігії. В тій хвилі блиснула їм несподівана надія: за слідом противників побачили настигаючих своїх одновірців (Фр., VI, 1951, 85); Чи так боронять християн Їх одновірці, їх братове? (Сам., І, 1958, 135).
Словник української мови в 11 томах
-
одновірець —
Одновірець, -рця м. Единовѣрный, той же самой вѣры человѣкъ. Желех.
Словник української мови Грінченка