одновірець

ОДНОВІ́РЕЦЬ, рця, ч. Людина однакової з ким-небудь віри, релігії.

В тій хвилі блиснула їм несподівана надія: за слідом противників побачили настигаючих своїх одновірців (Фр., VI, 1951, 85);

Чи так боронять християн Їх одновірці, їх братове? (Сам., І, 1958, 135).

Значення в інших словниках

1. одновірець — однові́рець іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. одновірець — див. спільник  Словник синонімів Вусика
3. одновірець — -рця, ч. Людина однакової з ким-небудь віри, релігії.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. одновірець — ОДНОВІ́РЕЦЬ, рця, ч. Людина однакової з ким-небудь віри, релігії; єдиновірець. В тій хвилі блиснула їм несподівана надія: за слідом противників побачили настигаючих своїх одновірців (І. Франко); Чи так боронять християн Їх одновірці, їх братове? (В. Самійленко).  Словник української мови у 20 томах
5. одновірець — Одновірець, -рця м. Единовѣрный, той же самой вѣры человѣкъ. Желех.  Словник української мови Грінченка