одновірний

ОДНОВІ́РНИЙ, а, е. Який дотримується тієї самої віри, релігії.

Софта зітхнув. У зітханні тому почувся ревний жаль за могутнім колись краєм, уболівання над занепадом одновірного народу (Коцюб., І, 1955, 293).

Значення в інших словниках

1. одновірний — однові́рний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. одновірний — -а, -е. Який дотримується тієї самої віри, релігії.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. одновірний — ОДНОВІ́РНИЙ, а, е. Який дотримується тієї самої віри, релігії; єдиновірний. Софта зітхнув. У зітханні тому почувся ревний жаль за могутнім колись краєм, уболівання над занепадом одновірного народу (М. Коцюбинський).  Словник української мови у 20 томах
4. одновірний — Одновірний, -а, -е Единовѣрный. К. Краш. 21.  Словник української мови Грінченка