1. Словник української мови в 11 томах

одновірний

ОДНОВІ́РНИЙ, а, е. Який дотримується тієї самої віри, релігії.

Софта зітхнув. У зітханні тому почувся ревний жаль за могутнім колись краєм, уболівання над занепадом одновірного народу (Коцюб., І, 1955, 293).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. одновірний — однові́рний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. одновірний — -а, -е. Який дотримується тієї самої віри, релігії. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. одновірний — ОДНОВІ́РНИЙ, а, е. Який дотримується тієї самої віри, релігії; єдиновірний. Софта зітхнув. У зітханні тому почувся ревний жаль за могутнім колись краєм, уболівання над занепадом одновірного народу (М. Коцюбинський). Словник української мови у 20 томах
  4. одновірний — Одновірний, -а, -е Единовѣрный. К. Краш. 21. Словник української мови Грінченка