оторопілий —
оторопі́лий дієприкметник розм.
Орфографічний словник української мови
оторопілий —
-а, -е, розм. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до оторопіти. 2》 у знач. прикм. Який виражає розгубленість, збентеження, переляк.
Великий тлумачний словник сучасної мови
оторопілий —
ОТОРОПІ́ЛИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. акт. до оторопі́ти. Постукала [Ольга] в вікно. Вийшов заспаний, трохи оторопілий чоловік (Я. Качура); // у знач. прикм. Хотілось підскочити, розцілувати оторопілого Максима. Але вона стримала в собі той порив (І. Цюпа).
Словник української мови у 20 томах
оторопілий —
ОТОРОПІ́ЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. мин. ч. до оторопі́ти. Постукала [Ольга] в вікно. Вийшов заспаний, трохи оторопілий чоловік (Кач., II, 1958, 73); Хотілось підскочити, розцілувати оторопілого Максима.
Словник української мови в 11 томах