Великий тлумачний словник сучасної мови

оторопілий

оторопі́лий

-а, -е, розм.

1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до оторопіти.

2》 у знач. прикм. Який виражає розгубленість, збентеження, переляк.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. оторопілий — оторопі́лий дієприкметник розм.  Орфографічний словник української мови
  2. оторопілий — див. приголомшений; розгублений  Словник синонімів Вусика
  3. оторопілий — ОТОРОПІ́ЛИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. акт. до оторопі́ти. Постукала [Ольга] в вікно. Вийшов заспаний, трохи оторопілий чоловік (Я. Качура); // у знач. прикм. Хотілось підскочити, розцілувати оторопілого Максима. Але вона стримала в собі той порив (І. Цюпа).  Словник української мови у 20 томах
  4. оторопілий — ОТОРОПІ́ЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. мин. ч. до оторопі́ти. Постукала [Ольга] в вікно. Вийшов заспаний, трохи оторопілий чоловік (Кач., II, 1958, 73); Хотілось підскочити, розцілувати оторопілого Максима.  Словник української мови в 11 томах