Значення в інших словниках
-
пилинка —
пили́нка іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
-
пилинка —
-и, ж. 1》 Зменш.-пестл. до пилина. 2》 Одна часточка, клітина пилку (у 1 знач.).
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
пилинка —
Пили́нка, -нки, -нці; -ли́нки, -ли́нок
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
пилинка —
ПИЛИ́НКА, и, ж. 1. Зменш.-пестл. до пили́на. В венеціанське вікно лилося сонце широким потоком, в сизій муті його крутились пилинки (М. Коцюбинський); – Хто ж я? Що я? Я сам цього тепер не знаю. Пилинка я, піщана грудочка, тля (О. Донченко).
Словник української мови у 20 томах
-
пилинка —
не дава́ти / не да́ти (і) пили́ні (пороши́ні, пороши́нці, пили́нці і т. ін.) впа́сти (сі́сти). 1. на кого. Дбайливо доглядати, опікати кого-небудь, піклуватися про когось, щось. Він знав Іру за білоручку, на яку мати не давала впасти пилинці (П.
Фразеологічний словник української мови
-
пилинка —
ПИЛИ́НКА, и, ж. 1. Зменш.-пестл. до пили́на. В венеціанське вікно лилося сонце широким потоком, в сизій муті його крутились пилинки (Коцюб., II, 1955, 397); — Хто ж я? Що я? Я сам цього тепер не знаю. Пилинка я, піщана грудочка, тля (Донч.
Словник української мови в 11 томах
-
пилинка —
Пилина, -ни ж. Пылинка. Аж ось настає голод, а у них ні кришечки хліба, ні пилини борошна. Рудч. Ск. II. 35. ум. пилинка, пили́ночка.
Словник української мови Грінченка