пилинка

ПИЛИ́НКА, и, ж.

1. Зменш.-пестл. до пили́на.

В венеціанське вікно лилося сонце широким потоком, в сизій муті його крутились пилинки (М. Коцюбинський);

– Хто ж я? Що я? Я сам цього тепер не знаю. Пилинка я, піщана грудочка, тля (О. Донченко).

2. Одна часточка, клітина пилку (у 1 знач.).

– Волоть висипає п'ятнадцять мільйонів пилинок, – наче з кафедри промовляла Олеся (І. Волошин);

Під час запилення пилинки, або пилкові зерна, потрапляють на приймочки (з навч. літ.).

○ (1) Ні (ані́) пили́нки, у знач. присл. – те саме, що Ні (ані́) пили́ни (див. пили́на).

– Він зроду ні пилинки не вкрав і на волосинку не збрехав (Г. Квітка-Основ'яненко);

[Варка:] Пора протверезитись тобі, он в закромах [засіках] ані пилинки борошна, треба жита змолотити! (М. Кропивницький).

Значення в інших словниках

1. пилинка — пили́нка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. пилинка — див. пил  Словник синонімів Вусика
3. пилинка — -и, ж. 1》 Зменш.-пестл. до пилина. 2》 Одна часточка, клітина пилку (у 1 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. пилинка — Пили́нка, -нки, -нці; -ли́нки, -ли́нок  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. пилинка — не дава́ти / не да́ти (і) пили́ні (пороши́ні, пороши́нці, пили́нці і т. ін.) впа́сти (сі́сти). 1. на кого. Дбайливо доглядати, опікати кого-небудь, піклуватися про когось, щось. Він знав Іру за білоручку, на яку мати не давала впасти пилинці (П.  Фразеологічний словник української мови
6. пилинка — ПИЛИ́НКА, и, ж. 1. Зменш.-пестл. до пили́на. В венеціанське вікно лилося сонце широким потоком, в сизій муті його крутились пилинки (Коцюб., II, 1955, 397); — Хто ж я? Що я? Я сам цього тепер не знаю. Пилинка я, піщана грудочка, тля (Донч.  Словник української мови в 11 томах
7. пилинка — Пилина, -ни ж. Пылинка. Аж ось настає голод, а у них ні кришечки хліба, ні пилини борошна. Рудч. Ск. II. 35. ум. пилинка, пили́ночка.  Словник української мови Грінченка