пилина
ПИЛИ́НА, и, ж.
Одна часточка пилу; порошина.
* У порівн. Чує він себе таким слабим, Безсильним і безвільним, мов пилина, Вітрами гнана (І. Франко);
// перен. Хто-небудь маленький, незначний або щось нецінне, непоказне.
Що ж ти таке тут, пилино світова, царю земний, чоловіче? Коли твій розум не збагне того світового простору, твої очі не проглянуть його пустоти, твоя думка не досягне його краю (Панас Мирний);
Рідні мої простори .. Сам я без вас – пилина, з вами – в мільйонах – сила (М. Гірник).
○ (1) Ні (ані́) пили́ни – зовсім, абсолютно нічого немає.
За чумаком добре жити, .. є що їсти, є що й пити .. Нічим борщу посолити, На оборі ні шерстини, .. А в коморі ні пилини (Укр. лір. пісні).
◇ Не дава́ти / не да́ти [і] пили́ні (пороши́ні, пороши́нці, пили́нці і т. ін.) впа́сти (сі́сти) див. дава́ти;
Ні зерни́ни ні пили́ни (ні соломи́ни) див. зерни́на.
Словник української мови (СУМ-20)