Значення в інших словниках
-
поспитати —
поспита́ти дієслово доконаного виду розм.
Орфографічний словник української мови
-
поспитати —
-аю, -аєш, док., перех., розм. 1》 кого, в кого і без додатка. Те саме, що спитати. || Попросити дозволу зробити що-небудь. Поспитати дорогу. 2》 заст., рідко. Скуштувати. || перен. Зазнати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
поспитати —
ПОСПИТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого, що, розм. 1. кого, в кого і без дод. Те саме, що спита́ти. Надвечір, закінчивши роботу, Тихович поспитав цигана, чи не нанявся б він вартувати вночі виноградник (М. Коцюбинський); – Що воно за люди?...
Словник української мови у 20 томах
-
поспитати —
Поспита́ти, -та́ю, -та́єш
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
поспитати —
ПОСПИТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., розм. 1. кого, в кого і без додатка. Те саме, що спита́ти. Надвечір, закінчивши роботу, Тихович поспитав цигана, чи не нанявся б він вартувати вночі виноградник (Коцюб., І, 1955, 210); — Що воно за люди?...
Словник української мови в 11 томах
-
поспитати —
Поспитати, -та́ю, -єш гл. 1) Спросить. Та забула поспитати, чого їздив коло хати. Чуб. V. 1153. 2) = покуштувати. А ви поспитайте борщу: по моєму наче дуже кислий. Черниг. у. 3) Испытать, испробовать. Поспитавши горя, чи не пошанується. О. 1861. X. 36.
Словник української мови Грінченка