Значення в інших словниках
-
похитувати —
похи́тувати дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
-
похитувати —
-ую, -уєш, недок., перех. і неперех. Хитати злегка або час від часу. || безос.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
похитувати —
ПОХИ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., кого, що і без прям. дод. Хитати злегка або час від часу. По той бік очерет стояв чорною стіною, стиха похитуючи червонуватою куницею, злегка шелестячи пожовклим листям (Панас Мирний); Розповідає біду свою Щур, зітхає...
Словник української мови у 20 томах
-
похитувати —
ПОХИ́ТУВАТИ (хитати злегка або час від часу), ПОГО́ЙДУВАТИ, ВИХИ́ТУВАТИ розм.; КИВА́ТИ, ПРИХИ́ТУВАТИ розм. (ритмічно, перев. головою). Плечисті клени, посаджені ще за життя Дмитрового батька, зі смутком похитували оголеними вітами (О.
Словник синонімів української мови
-
похитувати —
ПОХИ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., перех. і неперех. Хитати злегка або час від часу. По той бік очерет стояв чорною стіною, стиха похитуючи червонуватою куницею, злегка шелестячи пожовклим листям (Мирний, IV, 1955, 23); Розповідає біду свою Щур, зітхає...
Словник української мови в 11 томах
-
похитувати —
Похитувати, -тую, -єш гл. Пошатытывать, покачивать. Сидить ворон над скалою, похитує головою. Лукаш. 134. Цокочуть жінки, похитуючи головами. Мир. ХРВ. 23.
Словник української мови Грінченка