правити —
пра́вити 1 дієслово недоконаного виду керувати; спрямовувати рух кого-, чого-небудь; прямувати; справляти, чинити, учиняти що-небудь; здійснювати обряди; виконувати якесь призначення пра́вити 2 дієслово недоконаного виду говорити...
Орфографічний словник української мови
правити —
(своє) повторювати, торочити, товкмачити, товкти; (борг) стягати; (ціну) просити, (як за батька) гнути, гилити; (молебень) служити; (за що) служити чим; (роги) виправляти; (бенкет) справляти; (народом) керувати, володарювати; (човном) правувати; (текст) КОРЕҐУВАТИ, кн. вносити поправки.
Словник синонімів Караванського
правити —
[правиетие] -аўл'у, -виеш, -аўл'ат'; нак. -аў, -аўтеи
Орфоепічний словник української мови
правити —
I -влю, -виш; мн. правлять; недок. 1》 перех. і неперех., ким, чим, рідко що. Здійснювати верховну владу над ким-, чим-небудь; керувати, володарювати. || Керувати, розпоряджатися ким-, чим-небудь. 2》 перех. і неперех.
Великий тлумачний словник сучасної мови
правити —
ПРА́ВИТИ¹, влю, виш; мн. пра́влять; недок. 1. ким, чим, рідко що. Здійснювати верховну владу над ким-, чим-небудь; керувати, володарювати. А може й сам на небеси Смієшся, батечку, над нами Та може радишся з панами, Як править миром! (Т.
Словник української мови у 20 томах
правити —
відсебе́ньки пра́вити, фам. Самовільно чинити щось, поводитися на власний розсуд, доводити щось своє, особливе. — Що ви там одсебеньки правите? — весело прощебетала Жабі до Михайла.
Фразеологічний словник української мови
правити —
ВІДПРАВЛЯ́ТИ церк. (перев. про священика — виконувати релігійний обряд у церкві); СЛУЖИ́ТИ, ПРА́ВИТИ (перев. із сл. служба, панахида тощо). — Док.: відпра́вити, відслужи́ти. Кожен має право..
Словник синонімів української мови
правити —
Пра́вити, -влю, -виш, -влять; прав, пра́вмо, -вте що з кого
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
правити —
ПРА́ВИТИ¹, влю, виш; мн. пра́влять; недок. 1. перех. і неперех., ким, чим, рідко що. Здійснювати верховну владу над ким-, чим-небудь; керувати, володарювати. А може й сам на небеси Смієшся, батечку, над нами Та може радишся з панами, Як править миром!...
Словник української мови в 11 томах
правити —
Правити, -влю, -виш гл. 1) Говорить, твердить, настойчиво повторять, настаивать. Я йому кажу одно, а він своє править. Радом. у. Там що йому не толкуй, а він своє править. Лебед. у. 2) Требовать, взыскивать. Правити долі. Ніхто не прийде править проценту.
Словник української мови Грінченка