пригода

I

випадок, історія, казус, курйоз, лучай, морока, непереливки, неприємність, оказія, подія, приведенція, пригодонька (пісен.), придибанка, придибачка, придибашка, придибенція, придибунок, приключина, приключка, прикрість, припадок, притичина, притрапка, притрапунок, причина, причта, пришта, рахуба, тарапата, трапунок, фрасунок, халепа

Приповідки про пригоду: Влип, як муха в липучку. Втікав від вовка, а попав на ведмедя. Зав'яз, як собака в тину. З ями виліз, у колодязь упав. Попав з вогню та в полум'я. Попав з дощу та під ринву. Попав між двох вогнів. Попав між молот і наковальню. Потрапив в історію з географією. Ускочив в халепу, як жаба в жар

II

див. біда

Значення в інших словниках

1. пригода — приго́да іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. пригода — ПРИГОДА – НАГОДА Пригода. Непередбачений, несподіваний випадок у житті; подія, яка трапилась під час подорожі, мандрівки, часто-густо пов’язана з ризиком; нещасливий випадок: шукачі пригод, дорожньо-транспортна пригода.  Літературне слововживання
3. пригода — Подія, випадок, історія, інцидент, приключка, жм. придибашка, придибенція, притча, притичина; (прикра) халепа; (бойова) битва; пригодонька; мн. ПРИГОДИ, авантури, (тривалі) одіссея, фр. всячина; (тяжкі) митарства, ходіння по муках; (любовні) походеньки, походи.  Словник синонімів Караванського
4. пригода — [приегода] -дие, д. і м. -д'і  Орфоепічний словник української мови
5. пригода — -и, ж. 1》 Те, що трапилося (часто непередбачене, несподіване); подія, випадок. || також у сполуч. зі сл. лиха, тяжка і т. ін. Небажана, неприємна або небезпечна для когось подія.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. пригода — ПРИГО́ДА, и, ж. 1. Те, що трапилось (часто непередбачене, несподіване); подія, випадок. Серед ночі, при місяці, при тяжкім болі тіла, всі денні пригоди вставали перед ним, як те страховище (Панас Мирний); “Що ж то, сину, за пригода Така прилучилась?...  Словник української мови у 20 томах
7. пригода — В пригоді пізнавай приятеля. В нещастю найліпше пізнаєш приятеля, бо лише приятель поможе тобі. Кожна пригода до мудрості дорога. Пригоди врізуються в нашу пам'ять, та роблять нас обережніми. Пригоди учать згоди.  Приповідки або українсько-народня філософія
8. пригода — ста́ти (бу́ти) у (вели́кій) приго́ді кому. 1. Допомогти кому-небудь; виручити когось. Цього вечора у Василя і Наталки, може, ще й не вистачило б сміливості обнятись, але тут у пригоді їм став споконвічний дівочий помічник — страх (О.  Фразеологічний словник української мови
9. пригода — ВИ́ПАДОК (те, що сталося, трапилося несподівано), ПРИГО́ДА, ПОДІ́Я, ОКА́ЗІЯ, ЕПІЗО́Д, ІНЦИДЕ́НТ, ІСТО́РІЯ розм., КА́ЗУС розм., ТРАПУ́НОК розм., ПРИ́ТЧА (ПРИ́ЧТА) розм., ПРИЧИ́НА заст., ПРИПА́ДОК діал.  Словник синонімів української мови
10. пригода — Приго́да, -ди; -го́ди, -го́д  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
11. пригода — ПРИГО́ДА, и, ж. 1. Те, що трапилось (часто непередбачене, несподіване); подія, випадок. Серед ночі, при місяці, при тяжкім болі тіла, всі денні пригоди вставали перед ним, як те страховище (Мирний, І, 1949, 314); «Що ж то, сину...  Словник української мови в 11 томах
12. пригода — Пригода, -ди ж. 1) Приключеніе; несчастіе, несчастный случай. Не дай, Боже, пригоди на тебе. Макс. Не втішайтеся, воріженьки, моїй пригоді. Мет. 42. стати приго́ді. Приключиться несчастію.  Словник української мови Грінченка