Значення в інших словниках
-
пробуркотати —
пробуркота́ти дієслово доконаного виду розм.
Орфографічний словник української мови
-
пробуркотати —
-очу, -очеш і пробуркотіти, -очу, -отиш, перех. і без додатка, розм. Док. до буркотати, буркотіти.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
пробуркотати —
ПРОБУРКОТА́ТИ, очу́, о́чеш і ПРОБУРКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, що і без прям. дод., розм. Док. до буркота́ти, буркоті́ти. – У нього Христос вступив! – пробуркотала старуха. – Як хто мовчить з таким жалем на душі, то, кажуть, Христос у нього вступив! (О.
Словник української мови у 20 томах
-
пробуркотати —
БУРМОТА́ТИ (БУРМОТІ́ТИ) (говорити тихо і невиразно, нерозбірливо), БУРКОТА́ТИ (БУРКОТІ́ТИ) розм., БУРЧА́ТИ розм., МИ́МРИТИ розм., ХАРАМА́РКАТИ (ХАМА́РКАТИ) розм. рідше; МУРМОТА́ТИ (МУРМОТІ́ТИ) розм., МУРКОТА́ТИ (МУРКОТІ́ТИ) розм., МУРЧА́ТИ розм.
Словник синонімів української мови
-
пробуркотати —
ПРОБУРКОТА́ТИ, очу́, о́чеш і ПРОБУРКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, перех. і без додатка, розм. Док. до буркота́ти, буркоті́ти. — У нього Христос вступив! — пробуркотала старуха. — Як хто мовчить з таким жалем на душі, то, кажуть, Христос у нього вступив! (Коб.
Словник української мови в 11 томах