Значення в інших словниках
-
прозаїк —
проза́їк іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
прозаїк —
Повістяр; п! ПИСЬМЕННИК.
Словник синонімів Караванського
-
прозаїк —
[прозайік] -ка, м. (на) -ков'і/-ку, мн. -кие, -к'іў
Орфоепічний словник української мови
-
прозаїк —
-а, ч. 1》 Письменник, що пише прозою; прот. поет. 2》 перен. Суха людина з дріб'язковими, вузько практичними інтересами.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
прозаїк —
ПРОЗА́ЇК, а, ч. 1. Письменник, що пише прозою; протилежне поет. Мені здається, що кожному прозаїкові треба попрацювати і над віршами (Панас Мирний); Різнобічним було обдарування Михайла Петровича Старицького – корифея української сцени...
Словник української мови у 20 томах
-
прозаїк —
проза́їк 1. Письменник, що працює в жанрі прози. 2. Переносно – суха людина з дріб’язковими, вузько практичними інтересами.
Словник іншомовних слів Мельничука
-
прозаїк —
Проза́їк, -ка; -за́їки, -ків
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
прозаїк —
ПРОЗА́ЇК, а, ч. 1. Письменник, що пише прозою; протилежне поет. Мені здається, що кожному прозаїкові треба попрацювати і над віршами (Мирний, V, 1955, 377); Книжки сучасних російських поетів, прозаїків...
Словник української мови в 11 томах