прозаїк

ПРОЗА́ЇК, а, ч.

1. Письменник, що пише прозою; протилежне поет.

Мені здається, що кожному прозаїкові треба попрацювати і над віршами (Мирний, V, 1955, 377);

Книжки сучасних російських поетів, прозаїків, драматургів ми з особливою любов’ю читаємо і перечитуємо (Рильський, III, 1956, 14);

Різнобічним було обдарування Михайла Петровича Старицького — корифея української сцени, видатного поета, прозаїка, драматурга, перекладача (Мист., 1, 1966, 39).

2. перен. Суха людина з дріб’язковими, вузько практичними інтересами.

Значення в інших словниках

1. прозаїк — проза́їк іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. прозаїк — Повістяр; п! ПИСЬМЕННИК.  Словник синонімів Караванського
3. прозаїк — див. письменник  Словник синонімів Вусика
4. прозаїк — [прозайік] -ка, м. (на) -ков'і/-ку, мн. -кие, -к'іў  Орфоепічний словник української мови
5. прозаїк — -а, ч. 1》 Письменник, що пише прозою; прот. поет. 2》 перен. Суха людина з дріб'язковими, вузько практичними інтересами.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. прозаїк — ПРОЗА́ЇК, а, ч. 1. Письменник, що пише прозою; протилежне поет. Мені здається, що кожному прозаїкові треба попрацювати і над віршами (Панас Мирний); Різнобічним було обдарування Михайла Петровича Старицького – корифея української сцени...  Словник української мови у 20 томах
7. прозаїк — проза́їк 1. Письменник, що працює в жанрі прози. 2. Переносно – суха людина з дріб’язковими, вузько практичними інтересами.  Словник іншомовних слів Мельничука
8. прозаїк — Проза́їк, -ка; -за́їки, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)