1. Словник української мови в 11 томах

прозаїк

ПРОЗА́ЇК, а, ч.

1. Письменник, що пише прозою; протилежне поет.

Мені здається, що кожному прозаїкові треба попрацювати і над віршами (Мирний, V, 1955, 377);

Книжки сучасних російських поетів, прозаїків, драматургів ми з особливою любов’ю читаємо і перечитуємо (Рильський, III, 1956, 14);

Різнобічним було обдарування Михайла Петровича Старицького — корифея української сцени, видатного поета, прозаїка, драматурга, перекладача (Мист., 1, 1966, 39).

2. перен. Суха людина з дріб’язковими, вузько практичними інтересами.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прозаїк — проза́їк іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. прозаїк — Повістяр; п! ПИСЬМЕННИК. Словник синонімів Караванського
  3. прозаїк — див. письменник Словник синонімів Вусика
  4. прозаїк — [прозайік] -ка, м. (на) -ков'і/-ку, мн. -кие, -к'іў Орфоепічний словник української мови
  5. прозаїк — -а, ч. 1》 Письменник, що пише прозою; прот. поет. 2》 перен. Суха людина з дріб'язковими, вузько практичними інтересами. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. прозаїк — ПРОЗА́ЇК, а, ч. 1. Письменник, що пише прозою; протилежне поет. Мені здається, що кожному прозаїкові треба попрацювати і над віршами (Панас Мирний); Різнобічним було обдарування Михайла Петровича Старицького – корифея української сцени... Словник української мови у 20 томах
  7. прозаїк — проза́їк 1. Письменник, що працює в жанрі прози. 2. Переносно – суха людина з дріб’язковими, вузько практичними інтересами. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. прозаїк — Проза́їк, -ка; -за́їки, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)