1. Словник української мови в 11 томах

прозаїзм

ПРОЗАЇ́ЗМ, у, ч.

1. Слово чи словосполучення ділової, наукової, повсякденної тощо мови, вставлені у поетичний твір.

Критики пізніших часів не схвалювали вторгнення прозаїзмів у поетичну мову, докоряли І. Франку за «голу публіцистику» (Від давнини.., І, 1960, 445).

2. перен. Життєва одноманітність, буденність, щось сухе, звичайне, позбавлене поетичності.

Побутові сценки під його [О. Венеціанова] пензлем, втрачали свій прозаізм, в нис народжувалася поезія, а сам жанр непомітно переростав у монументалізм (Літ. Укр., 8.Х 1965, 4).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прозаїзм — прозаї́зм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. прозаїзм — -у, ч. 1》 Слово чи словосполучення ділової, наукової, повсякденної тощо мови, вставлені у поетичний твір. 2》 перен. Життєва одноманітність, буденність, щось сухе, звичайне, позбавлене поетичності. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. прозаїзм — ПРОЗАЇ́ЗМ, у, ч. 1. Слово чи словосполучення ділової, наукової, повсякденної тощо мови, уставлені в поетичний твір. Критики пізніших часів не схвалювали вторгнення прозаїзмів у поетичну мову, докоряли І. Франку за “голу публіцистику” (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах
  4. прозаїзм — (від проза) зворот, властивий звичайній розмовній мові, вставлений у поетичний твір. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. прозаїзм — БУДЕ́ННІСТЬ (усе звичайне, повсякденне, нічим не привабливе, нецікаве; життєва одноманітність), БУДЕ́НЩИНА підсил., ЩОДЕ́НЩИНА розм. рідше, ПРО́ЗА (часто із сл. життєва, життя), ПРОЗАЇ́ЧНІСТЬ, ПРОЗАЇ́ЗМ рідше; БУ́ДНІ мн. Словник синонімів української мови
  6. прозаїзм — Прозаї́зм, -му; -ї́зми, -мів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)