Значення в інших словниках
-
пручатися —
пруча́тися дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
-
пручатися —
(чинити опір) огинатися, опинатися, опиратися; (руками й ногами) борсатися, шарпатися; (- немовля) корчитися; П. не підкорятися, протидіяти.
Словник синонімів Караванського
-
пручатися —
-аюся, -аєшся, недок. 1》 Чинити опір кому-небудь, відбивати чийсь напад, роблячи різкі рухи ногами, руками, всім тілом. || Лежачи, робити безладні рухи, звиватися в судорогах; корчитися, борсатися. || перен.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
пручатися —
ПРУЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок. 1. Чинити опір кому-небудь, відбивати чийсь напад, роблячи різкі рухи ногами, руками, всім тілом. [Кассандра:] Пустіть мене!...
Словник української мови у 20 томах
-
пручатися —
КО́РЧИТИСЯ (вигинатися в корчах, зводитися від судоми), ЗВИВА́ТИСЯ, СУДО́МИТИСЯ, КОРО́ДИ́ТИСЯ розм., ПРУЧА́ТИСЯ розм. — Док.: ско́рчитися, поко́рчитися, зви́тися, зви́нутися (ізви́нутися) діал. зсудо́митися.
Словник синонімів української мови
-
пручатися —
Пруча́тися, -ча́юся, -ча́єшся
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
пручатися —
Пруча́тися, -ча́юся, -єшся гл. Артачиться, упираться, сопротивляться. Ой ну, люлі, не пручайся, коли тобі таке щастя. Чуб. V. 446. Лавися перше мов пручалась, а послі мов угамувалась. Котл. Ен. IV. 38.
Словник української мови Грінченка