підбріхувач —
підбрі́хувач іменник чоловічого роду, істота розм.
Орфографічний словник української мови
підбріхувач —
-а, ч., розм. Те саме, що підбрехач.
Великий тлумачний словник сучасної мови
підбріхувач —
ПІДБРІ́ХУВАЧ, а, ч., розм. Те саме, що підбре́хач. Люди одним піддакували, кричали: “Правильно, правильно!”, а іншим: “Геть до біса, панський підбріхувач!” (П. Панч).
Словник української мови у 20 томах
підбріхувач —
БРЕХУ́Н розм. (той, хто завжди говорить неправду), БРЕХА́Ч розм. рідше, БРЕХЛО́ зневажл., БРЕХУНЕ́ЦЬ зневажл., ПЕРЕБРЕ́ХА розм. рідше, ЛЖЕЦЬ заст.; ОБМА́ННИК, ОБМА́НЩИК (пом'якшено); ПУСТОБРЕ́Х розм., СКОРОБРЕ́ХА розм. (вправний брехун); ПІДБРЕ́ХАЧ розм.
Словник синонімів української мови
підбріхувач —
ПІДБРІ́ХУВАЧ, а, ч., розм. Те саме, що підбре́хач. Люди одним піддакували, кричали: «Правильно, правильно!», а іншим: «Геть до біса, панський підбріхувач!» (Панч, II, 1956, 522).
Словник української мови в 11 томах