Значення в інших словниках
-
розвеза —
розве́за іменник чоловічого або жіночого роду, істота роззява рідко
Орфографічний словник української мови
-
розвеза —
-и, ч. і ж., розм., рідко. Те саме, що роззява.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
розвеза —
РОЗВЕ́ЗА, и, ч. і ж., прост. Те саме, що роззя́ва. Ця дівка добра розвеза: ніколи дверей за собою не зачиняє (Сл. Б. Грінченка).
Словник української мови у 20 томах
-
розвеза —
РОЗЗЯ́ВА ч. і ж., розм. (неуважна людина), РОЗЗЯВЛЯ́КА розм., РОЗТЯ́ПА розм., РОЗТЯПА́КА розм., РОЗТЕЛЕ́ПА фам., ҐА́ВА зневажл., ВОРО́НА зневажл., ШЛАПА́К ч., зневажл., СОЛОПІ́Й ч., розм., РОЗВЕ́ЗА розм. — Ач, роззява!...
Словник синонімів української мови
-
розвеза —
РОЗВЕ́ЗА, и, ч. і ж., розм., рідко. Те саме, що роззя́ва. Ця дівка добра розвеза: ніколи дверей за собою не зачиняє (Сл. Гр.).
Словник української мови в 11 томах
-
розвеза —
Розвеза, -зи ж. Разиня? Ця дівка добра розвеза: ніколи дверей за собою не зачиняє. Рк. Левиц. Ночувала другу (ніч) під березою з тобою, козаче, розвезою. Мил. 91.
Словник української мови Грінченка