розвеза

розве́за

-и, ч. і ж., розм., рідко.

Те саме, що роззява.

Значення в інших словниках

1. розвеза — розве́за іменник чоловічого або жіночого роду, істота роззява рідко  Орфографічний словник української мови
2. розвеза — див. неуважний  Словник синонімів Вусика
3. розвеза — РОЗВЕ́ЗА, и, ч. і ж., прост. Те саме, що роззя́ва. Ця дівка добра розвеза: ніколи дверей за собою не зачиняє (Сл. Б. Грінченка).  Словник української мови у 20 томах
4. розвеза — РОЗЗЯ́ВА ч. і ж., розм. (неуважна людина), РОЗЗЯВЛЯ́КА розм., РОЗТЯ́ПА розм., РОЗТЯПА́КА розм., РОЗТЕЛЕ́ПА фам., ҐА́ВА зневажл., ВОРО́НА зневажл., ШЛАПА́К ч., зневажл., СОЛОПІ́Й ч., розм., РОЗВЕ́ЗА розм. — Ач, роззява!...  Словник синонімів української мови
5. розвеза — РОЗВЕ́ЗА, и, ч. і ж., розм., рідко. Те саме, що роззя́ва. Ця дівка добра розвеза: ніколи дверей за собою не зачиняє (Сл. Гр.).  Словник української мови в 11 томах
6. розвеза — Розвеза, -зи ж. Разиня? Ця дівка добра розвеза: ніколи дверей за собою не зачиняє. Рк. Левиц. Ночувала другу (ніч) під березою з тобою, козаче, розвезою. Мил. 91.  Словник української мови Грінченка