Значення в інших словниках
-
розгул —
розгу́л іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
-
розгул —
[роузгул] -лу, м. (ў) -л'і, мн. -лие, -л'іў
Орфоепічний словник української мови
-
розгул —
-у, ч. 1》 Сильний, нестримний вияв чого-небудь. || Свавілля, розгнузданість кого-, чого-небудь. 2》 Буйні веселощі з пиятикою, гульбою.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
розгул —
Гульня, пиятика, див. оргія
Словник чужослів Павло Штепа
-
розгул —
РОЗГУ́Л, у, ч. 1. Сильний, нестримний вияв чого-небудь. Першими на пожежі з'явились .. сусіди. Потривожені криками і загравою, вони, як спали, повискакували з хат і надворі деякий час, мов зачаровані, дивились на розгул стихії (В.
Словник української мови у 20 томах
-
розгул —
СВАВІ́ЛЛЯ (необмежена влада, що ґрунтується на насильстві; відсутність законності, справедливості), СВАВО́ЛЯ, СВАВІ́ЛЬСТВО, БЕЗЗАКО́ННЯ, САМОПРА́ВСТВО, САМОВО́ЛЯ, ДЕСПОТИ́ЗМ, ТИРАНІЯ, ТИРА́НСТВО, РОЗГУ́Л, РОЗГНУ́ЗДАНІСТЬ.
Словник синонімів української мови
-
розгул —
РОЗГУ́Л, у, ч. 1. Сильний, нестримний вияв чого-небудь. Першими на пожежі з’явились.. сусіди. Потривожені криками і загравою, вони, як спали, повискакували з хат і надворі деякий час, мов зачаровані, дивились на розгул стихії (Гжицький, Чорне озеро...
Словник української мови в 11 томах