Значення в інших словниках
-
розлучниця —
розлу́чниця іменник жіночого роду, істота розм.
Орфографічний словник української мови
-
розлучниця —
-і, розм. Жін. до розлучник.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
розлучниця —
РОЗЛУ́ЧНИЦЯ, і, ж., розм. Жін. до розлу́чник. Ой пішла я у яр за водою, Аж там милий гуляє з другою. А другая тая, Розлучниця злая, Багатая сусідонька, Вдова молодая (Т. Шевченко); – О прокляття! Кому сказати?...
Словник української мови у 20 томах
-
розлучниця —
Розлу́чниця, -ці, -цею; -ниці, -ниць
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
розлучниця —
РОЗЛУ́ЧНИЦЯ, і, ж., розм. Жін. до розлу́чник. Ой пішла я у яр за водою, Аж там милий гуляє з другою. А другая тая, Розлучниця злая, Багатая сусідонька, Вдова молодая (Шевч., II, 1963, 153); — О прокляття! Кому сказати?...
Словник української мови в 11 томах
-
розлучниця —
Розлучниця, -ці ж. Разлучительница. Лати твоя розлучниця, розлучила нас з тобою. Чуб. V. 380.
Словник української мови Грінченка