Значення в інших словниках
-
розрізати —
розрі́зати дієслово доконаного виду розріза́ти дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
-
розрізати —
I розр`ізатидив. розрізувати. II розріз`атидив. розрізувати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
розрізати —
РОЗРІЗА́ТИ див. розрі́зувати. РОЗРІ́ЗАТИ див. розрі́зувати.
Словник української мови у 20 томах
-
розрізати —
кра́яти (рі́зати) / розкра́яти (розрі́зати) се́рце (ду́шу) кому, чиє, чию і без додатка. Завдавати кому-небудь страждання, муки, душевного болю. — От краще помиріться з Олександрою та живіть, як люди, у згоді! Не крайте мого серця на старість (М.
Фразеологічний словник української мови
-
розрізати —
РА́НИТИ (робити комусь рану, рани; перев. рослини — пошкоджувати), ЗРА́НЮВАТИ, УРАЖА́ТИ (ВРАЖА́ТИ), РІ́ЗАТИ, ПІДРІ́ЗУВАТИ (ПІДРІЗА́ТИ) розм., РОЗТИНА́ТИ, РОЗСІКА́ТИ, СІКТИ, ПІДСІКА́ТИ, РОЗРА́НЮВАТИ, РОЗПАНА́ХУВАТИ розм.
Словник синонімів української мови
-
розрізати —
Розрі́зати, -рі́жу, -рі́жеш, -жуть; розрі́ж, -рі́жмо, -рі́жте
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
розрізати —
РОЗРІ́ЗАТИ див. розрі́зувати. РОЗРІЗА́ТИ див. розрі́зувати.
Словник української мови в 11 томах
-
розрізати —
Розрізати см. розрізувати.
Словник української мови Грінченка