самохіттю —
самохі́ттю прислівник незмінювана словникова одиниця розм.
Орфографічний словник української мови
самохіттю —
пр., добровільно, без примусу, з власної волі, охотою; (проти волі) мимоволі, підсвідомо.
Словник синонімів Караванського
самохіттю —
присл., розм. Те саме, що самохіть.
Великий тлумачний словник сучасної мови
самохіттю —
САМОХІ́ТТЮ, присл., розм. Те саме, що самохі́ть. Загубив жінку Данило, та й сам пропав... чи самохіттю, чи так уже господь його покарав (Марко Вовчок).
Словник української мови у 20 томах
самохіттю —
Самохі́ттю, самохі́ть, присл.
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
самохіттю —
САМОХІ́ТТЮ, присл., розм. Те саме, що самохі́ть. Загубив жінку Данило, та й сам пропав… чи самохіттю, чи так уже господь його покарав (Вовчок, І, 1955, 101).
Словник української мови в 11 томах
самохіттю —
Самохіттю нар. Добровольно, по своей волѣ. Сам погинув.... чи самохіттю, чп так уже Господь його покарав. МВ. І. 158.
Словник української мови Грінченка