самохіттю

САМОХІ́ТТЮ, присл., розм. Те саме, що самохі́ть.

Загубив жінку Данило, та й сам пропав… чи самохіттю, чи так уже господь його покарав (Вовчок, І, 1955, 101).

Значення в інших словниках

1. самохіттю — самохі́ттю прислівник незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. самохіттю — пр., добровільно, без примусу, з власної волі, охотою; (проти волі) мимоволі, підсвідомо.  Словник синонімів Караванського
3. самохіттю — див. добровільно; мимоволі  Словник синонімів Вусика
4. самохіттю — присл., розм. Те саме, що самохіть.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. самохіттю — САМОХІ́ТТЮ, присл., розм. Те саме, що самохі́ть. Загубив жінку Данило, та й сам пропав... чи самохіттю, чи так уже господь його покарав (Марко Вовчок).  Словник української мови у 20 томах
6. самохіттю — Самохі́ттю, самохі́ть, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. самохіттю — Самохіттю нар. Добровольно, по своей волѣ. Сам погинув.... чи самохіттю, чп так уже Господь його покарав. МВ. І. 158.  Словник української мови Грінченка