Значення в інших словниках
-
смішкуватий —
смішкува́тий прикметник розм.
Орфографічний словник української мови
-
смішкуватий —
-а, -е, розм. 1》 Який любить насміхатися, глузувати, схильний до насмішки; насмішкуватий. 2》 Який виражає насмішку.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
смішкуватий —
СМІШКУВА́ТИЙ, а, е, розм. 1. Який любить насміхатися, глузувати, схильний до насмішки; насмішкуватий. Не був хлопчина й смішкуватий, аж тут наче скортіло покепкувати з себе самого (О. Ільченко). 2. Який виражає насмішку. Смішкуватий погляд; Смішкуватий тон.
Словник української мови у 20 томах
-
смішкуватий —
НАСМІ́ШКУВАТИЙ (який любить насміхатися), ГЛУЗЛИ́ВИЙ, СМІШКУВА́ТИЙ розм.; ІРОНІ́ЧНИЙ (схильний до іронії); ГЛУМЛИ́ВИЙ (який глумиться з кого-, чого-небудь); ЄХИ́ДНИЙ (схильний до злісної, в'їдливої іронії). Маруся..
Словник синонімів української мови
-
смішкуватий —
СМІШКУВА́ТИЙ, а, е, розм. 1. Який любить насміхатися, глузувати, схильний до насмішки; насмішкуватий. Не був хлопчина й смішкуватий, аж тут наче скортіло покепкувати з себе самого (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 440). 2. Який виражає насмішку.
Словник української мови в 11 томах