Значення в інших словниках
-
сподвижник —
сподви́жник іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
сподвижник —
-а, ч., книжн. Той, хто бере участь разом з ким-небудь у якійсь важливій, відповідальній справі; соратник.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
сподвижник —
Спільник, див. соратник, співтовариш
Словник чужослів Павло Штепа
-
сподвижник —
СПОДВИ́ЖНИК, а, ч., книжн. 1. Той, хто бере участь разом з ким-небудь у якійсь важливій, відповідальній справі; соратник. Капітан змовкає, поглинутий своїми думками. Десятикласники звідусіль жадібно зорять на нього. Він для них як сподвижник Магеллана (О.
Словник української мови у 20 томах
-
сподвижник —
СОРА́ТНИК (людина, ідейно зв'язана з іншими людьми у спільній справі, боротьбі), ТОВА́РИШ, БРАТ, ПОБРАТИ́М, ПОМІЧНИ́К, СПОДВИ́ЖНИК книжн., СПОБО́РНИК книжн. Бойові соратники; (Руфін:) Я думав, ..
Словник синонімів української мови
-
сподвижник —
СПОДВИ́ЖНИК, а, ч., книжн. Той, хто бере участь разом з ким-небудь у якійсь важливій, відповідальній справі; соратник. Капітан змовкає, поглинутий своїми думками. Десятикласники звідусіль жадібно зорять на нього.
Словник української мови в 11 томах