сподвижник
СПОДВИ́ЖНИК, а, ч., книжн.
1. Той, хто бере участь разом з ким-небудь у якійсь важливій, відповідальній справі; соратник.
Капітан змовкає, поглинутий своїми думками. Десятикласники звідусіль жадібно зорять на нього. Він для них як сподвижник Магеллана (О. Гончар);
На Старокиївській горі ми побачимо глинобитну піч, що служила сподвижникам Кия (А. Крижанівський).
2. уроч. Людина, яка героїчно бере на себе важку працю для досягнення високої мети.
Словник української мови (СУМ-20)