1. Словник української мови у 20 томах

сподвижник

СПОДВИ́ЖНИК, а, ч., книжн.

1. Той, хто бере участь разом з ким-небудь у якійсь важливій, відповідальній справі; соратник.

Капітан змовкає, поглинутий своїми думками. Десятикласники звідусіль жадібно зорять на нього. Він для них як сподвижник Магеллана (О. Гончар);

На Старокиївській горі ми побачимо глинобитну піч, що служила сподвижникам Кия (А. Крижанівський).

2. уроч. Людина, яка героїчно бере на себе важку працю для досягнення високої мети.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сподвижник — сподви́жник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. сподвижник — див. апостол Словник синонімів Вусика
  3. сподвижник — -а, ч., книжн. Той, хто бере участь разом з ким-небудь у якійсь важливій, відповідальній справі; соратник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. сподвижник — Спільник, див. соратник, співтовариш Словник чужослів Павло Штепа
  5. сподвижник — СОРА́ТНИК (людина, ідейно зв'язана з іншими людьми у спільній справі, боротьбі), ТОВА́РИШ, БРАТ, ПОБРАТИ́М, ПОМІЧНИ́К, СПОДВИ́ЖНИК книжн., СПОБО́РНИК книжн. Бойові соратники; (Руфін:) Я думав, .. Словник синонімів української мови
  6. сподвижник — СПОДВИ́ЖНИК, а, ч., книжн. Той, хто бере участь разом з ким-небудь у якійсь важливій, відповідальній справі; соратник. Капітан змовкає, поглинутий своїми думками. Десятикласники звідусіль жадібно зорять на нього. Словник української мови в 11 томах