сподвижник
СОРА́ТНИК (людина, ідейно зв'язана з іншими людьми у спільній справі, боротьбі), ТОВА́РИШ, БРАТ, ПОБРАТИ́М, ПОМІЧНИ́К, СПОДВИ́ЖНИК книжн., СПОБО́РНИК книжн. Бойові соратники; (Руфін:) Я думав, .. що я сам на цілий Рим і що мені товаришів немає для замислів моїх (Леся Українка); — А тепер, побратими мої милі, — сказав Андрусь, — розповідайте за чергою, хто за цей тиждень зазнав, видів або чув яку кривду-неправду (І. Франко); Шість років гриміли битви. Загинуло багато сподвижників Хмельницького — Данило Нечай, Кривоніс, Небаба (О. Довженко). — Пор. 1. сою́зник, спі́льник.
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сподвижник — сподви́жник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- сподвижник — див. апостол Словник синонімів Вусика
- сподвижник — -а, ч., книжн. Той, хто бере участь разом з ким-небудь у якійсь важливій, відповідальній справі; соратник. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сподвижник — Спільник, див. соратник, співтовариш Словник чужослів Павло Штепа
- сподвижник — СПОДВИ́ЖНИК, а, ч., книжн. 1. Той, хто бере участь разом з ким-небудь у якійсь важливій, відповідальній справі; соратник. Капітан змовкає, поглинутий своїми думками. Десятикласники звідусіль жадібно зорять на нього. Він для них як сподвижник Магеллана (О. Словник української мови у 20 томах
- сподвижник — СПОДВИ́ЖНИК, а, ч., книжн. Той, хто бере участь разом з ким-небудь у якійсь важливій, відповідальній справі; соратник. Капітан змовкає, поглинутий своїми думками. Десятикласники звідусіль жадібно зорять на нього. Словник української мови в 11 томах