Значення в інших словниках
-
споруджувати —
спору́джувати дієслово недоконаного виду рідко
Орфографічний словник української мови
-
споруджувати —
Споруджати, будувати, зводити, (колону) ставити; ЖМ. майструвати.
Словник синонімів Караванського
-
споруджувати —
[споуруджуватие] -уйу, -уйеиш
Орфоепічний словник української мови
-
споруджувати —
-ую, -уєш і рідко споруджати, -аю, -аєш, недок., спорудити, -руджу, -рудиш, док., перех. 1》 Будувати, зводити що-небудь (перев. велике, складне). || розм. Робити, виготовляти що-небудь перев. ручним способом; майструвати. 2》 розм., рідко.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
споруджувати —
СПОРУ́ДЖУВАТИ, ую, уєш і рідко СПОРУДЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СПОРУДИ́ТИ, руджу́, ру́диш, док., що. 1. Будувати, зводити що-небудь (перев. велике, складне). На Україні було багато народних теслів, які майстерно споруджували різні будівлі (із журн.
Словник української мови у 20 томах
-
споруджувати —
МАЙСТРУВА́ТИ (робити, виготовляти щось перев. ручним способом), СПОРУ́ДЖУВАТИ (СПОРУДЖА́ТИ) розм., СПОРЯДЖА́ТИ розм., ЛА́ГОДИТИ розм., ЛАДНА́ТИ розм. — Док.: змайструва́ти, споруди́ти, споряди́ти, зла́годити, зладна́ти, зла́дити розм.
Словник синонімів української мови
-
споруджувати —
Спору́джувати, -джую, -джуєш; спору́ди́ти, -руджу́, -ру́диш, -ру́дять
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
споруджувати —
СПОРУ́ДЖУВАТИ, ую, уєш і рідко СПОРУДЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СПОРУДИ́ТИ, руджу́, ру́диш, док., перех. 1. Будувати, зводити що-небудь (перев. велике, складне). У містах жили будівельники, які вміли споруджувати великі будівлі (Іст.
Словник української мови в 11 томах