Значення в інших словниках
-
старожил —
старожи́л іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
старожил —
СТАРОЖИ́Л, а, ч. 1. Той, хто багато років живе в якому-небудь місці. Залізо на даху фарбувалось колись: старожили, може, і пам'ятають іще, і, може, в кого в пам'яті збереглося, якою саме фарбою, але тепер ніяким дослідженням цього не встановити (А.
Словник української мови у 20 томах
-
старожил —
-а, ч. 1》 Той, хто багато років живе в якому-небудь місці. || перев. мн. Корінні жителі якої-небудь місцевості (на відміну від переселенців). 2》 Той, хто порівняно довгий час перебуває, працює де-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
старожил —
СТАРОЖИ́Л, а, ч. 1. Той, хто багато років живе в якому-небудь місці. Залізо на даху фарбувалось колись: старожили, може, і пам’ятають іще, і, може, в кого в пам’яті збереглося, якою саме фарбою...
Словник української мови в 11 томах
-
старожил —
Старожил, -ла м. Старикъ. Сирітка кинулась до ніг, поклонці тричи положила і обнімавши старожила, біліла любочка як сніг. Мкр. Г. 35.
Словник української мови Грінченка