Значення в інших словниках
-
сікач —
сіка́ч 1 іменник чоловічого роду знаряддя сіка́ч 2 іменник чоловічого роду, істота самець кабана або морського котика
Орфографічний словник української мови
-
сікач —
[с'ікач] -ача, ор. -ачем, м. (на) -ачу, мн. -ач'і, -ач'іў
Орфоепічний словник української мови
-
сікач —
СІКА́Ч¹, а́, ч. 1. Ручне знаряддя, яким січуть, рубають що-небудь. Вряди-годи чуємо, немовби хтось сікачами м'ясо на стільниці сік (І. Франко); Патраючи щойно зарізаного білого гусака, сікачем зрубав [Петро] з тушки ліве крило (О. Ільченко); Павло ..
Словник української мови у 20 томах
-
сікач —
I -а, ч. 1》 Ручне знаряддя, яким січуть, рубають що-небудь. 2》 Машина, механізм для різання чого-небудь. Торф'яний сікач. 3》 Елемент бойового гопака – удар ребром долоні. II -а, ч. Дорослий самець кабана або морського котика (з іклами).
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
сікач —
СІКА́Ч (великий широкий ніж, яким січуть, рубають що-небудь), РІЗА́К. Він сікачем обрубує стигліші голови соняшників (М. Стельмах); То був простий ніж, зроблений з різака, широкий.., ручка коротка (Г. Хоткевич).
Словник синонімів української мови
-
сікач —
Сіка́ч, -ча́, -че́ві; -качі́, -чі́в
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
сікач —
СІКА́Ч¹, а́, ч. 1. Ручне знаряддя, яким січуть, рубають що-небудь. Вряди-годи чуємо, немовби хтось сікачами м’ясо на стільниці сік (Фр., II, 1950, 341); Патраючи щойно зарізаного білого гусака, сікачем зрубав [Петро] з тушки ліве крило (Ільч., Козацьк.
Словник української мови в 11 томах
-
сікач —
Сікач, -ча м. Сѣчка (для рубки капусты). Харьк. г., Угор.
Словник української мови Грінченка