сікач

сіка́ч

I -а, ч.

1》 Ручне знаряддя, яким січуть, рубають що-небудь.

2》 Машина, механізм для різання чого-небудь. Торф'яний сікач.

3》 Елемент бойового гопака – удар ребром долоні.

II -а, ч.

Дорослий самець кабана або морського котика (з іклами).

Значення в інших словниках

1. сікач — сіка́ч 1 іменник чоловічого роду знаряддя сіка́ч 2 іменник чоловічого роду, істота самець кабана або морського котика  Орфографічний словник української мови
2. сікач — див. ніж  Словник синонімів Вусика
3. сікач — [с'ікач] -ача, ор. -ачем, м. (на) -ачу, мн. -ач'і, -ач'іў  Орфоепічний словник української мови
4. сікач — СІКА́Ч¹, а́, ч. 1. Ручне знаряддя, яким січуть, рубають що-небудь. Вряди-годи чуємо, немовби хтось сікачами м'ясо на стільниці сік (І. Франко); Патраючи щойно зарізаного білого гусака, сікачем зрубав [Петро] з тушки ліве крило (О. Ільченко); Павло ..  Словник української мови у 20 томах
5. сікач — СІКА́Ч (великий широкий ніж, яким січуть, рубають що-небудь), РІЗА́К. Він сікачем обрубує стигліші голови соняшників (М. Стельмах); То був простий ніж, зроблений з різака, широкий.., ручка коротка (Г. Хоткевич).  Словник синонімів української мови
6. сікач — Сіка́ч, -ча́, -че́ві; -качі́, -чі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. сікач — СІКА́Ч¹, а́, ч. 1. Ручне знаряддя, яким січуть, рубають що-небудь. Вряди-годи чуємо, немовби хтось сікачами м’ясо на стільниці сік (Фр., II, 1950, 341); Патраючи щойно зарізаного білого гусака, сікачем зрубав [Петро] з тушки ліве крило (Ільч., Козацьк.  Словник української мови в 11 томах
8. сікач — Сікач, -ча м. Сѣчка (для рубки капусты). Харьк. г., Угор.  Словник української мови Грінченка