Словник синонімів Вусика

тлінний

див. недовговічний

Словник синонімів української мови Вусика

Значення в інших словниках

  1. тлінний — Ледве живий [I]  Словник з творів Івана Франка
  2. тлінний — тлі́нний прикметник  Орфографічний словник української мови
  3. тлінний — Тимчасовий, минущий, смертний, вмирущий; (запах) трупний; (вплив) згубний, шкідливий, розтлівущий.  Словник синонімів Караванського
  4. тлінний — [тл’ін:ией] м. (на) -н:ому/-н':ім, мн. -н':і  Орфоепічний словник української мови
  5. тлінний — Гнильний, гнилячий, гнилючий, гнилий, див. тлінь  Словник чужослів Павло Штепа
  6. тлінний — ТЛІ́ННИЙ, а, е. 1. книжн. Який піддається тлінню, руйнуванню; тимчасовий, минущий. Він знав кожного селянина, його життя, характер і думки, знав його жінку і дітей, його скарб тлінний і нетлінний (М.  Словник української мови у 20 томах
  7. тлінний — -а, -е. 1》 книжн. Який піддається тлінню, руйнуванню, забуттю; тимчасовий, минущий. 2》 книжн. Власт. тліні, тліну, викликаний ними. Тлінний запах. 3》 перен. Який має негативний, розкладницький вплив на кого-, що-небудь; шкідливий, згубний. 4》 діал. Виснажений, знесилений; ледве живий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. тлінний — СМЕ́РТНИЙ (який не може жити вічно), ТЛІ́ННИЙ, УМИРУ́ЩИЙ (ВМИРУ́ЩИЙ), СМЕРТЕ́ЛЬНИЙ. Та й убився (ніж) так глибоко в серце, що порвав би два життя одразу, якби віла смертною вдалася (Леся Українка); Безсмертя — то ж начебто і є зупинена мить...  Словник синонімів української мови
  9. тлінний — Тлі́нний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. тлінний — ТЛІ́ННИЙ, а, е. 1. книжн. Який піддається тлінню, руйнуванню; тимчасовий, минущий. Він знав кожного селянина, його життя, характер і думки, знав його жінку і дітей, його скарб тлінний і нетлінний (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах
  11. тлінний — Тлінний, -а, -е 1) Тлѣнный. 2) Изможденный, истощенный. Рк. Левиц. у нього ледь тлінна душа в тілі. Онъ еле дышетъ.  Словник української мови Грінченка