Значення в інших словниках
-
труба —
труба́ іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири труби́
Орфографічний словник української мови
-
труба —
г. рура; (мідна) духовий струмент; (похідна військова) сурма; трубка, трубочка; п. ф. ТРУБКА, дудка, г. рурка; п. ф. ТРУБОЧКА, (дуже мала) капіляр.
Словник синонімів Караванського
-
труба —
[труба] -би, д. і м. -б'і
Орфоепічний словник української мови
-
труба —
(машин.) рура, рурка, (хати) димар, комин, див. трубка моск. рура, димар, дуда
Словник чужослів Павло Штепа
-
труба —
(іт. tromba) — металевий духовий мундштучний інструмент. За звуком — яскравим, блискучим, дзвінким — Т. є найвищим з мідних духових інструментів Існують декілька різновидів Т.- фанфари (без вентилів), Т. — пікколо (на октаву вище малої Т.)...
Словник-довідник музичних термінів
-
труба —
ТРУБА́, и́, ж. 1. Довгий порожнистий предмет або пристрій, звичайно кільцевого перерізу, признач. для переміщення рідини, пари, газу і т. ін. Де траплялось тільки переступить через рівчачок під дощовими трубами на тротуарі, вона плигала через його (І.
Словник української мови у 20 томах
-
труба —
И, ж., заст. Порожня цигарка «Біломор». Колись траву забивали в трубу.
Словник сучасного українського сленгу
-
труба —
(-и) ж. 1. крим. Самовар. СЖЗ, 101; ЯБМ, 2, 431. 2. крим. Цигарка. // мол., нарк. Порожня цигарка "Біломорканал", у яку забиваються коноплі. БРЖ, 598; ПСУМС, 70; СЖЗ, 101; ЯБМ, 2, 431. 3. нарк. Вена. БСРЖ, 598; ПСУМС, 70. 4. крим. Анальний отвір.
Словник жарґонної лексики української мови
-
труба —
-и, ж. 1》 Довгий порожнистий предмет або пристрій, звичайно кільцевого перерізу, признач. для переміщення рідини, пари, газу і т. ін. || Порожниста споруда такої форми для відведення диму; димар. || Порожниста споруда під дорогою, насипом і т. ін.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
труба —
Духовий мідний мундштуковий музичний інструмент (аерофон) із вентилями, в діапазоні е-с3; виготовляють у кількох видозмінах, використовують переважно як транспонуючий інструмент у ладі В або Еs.
Універсальний словник-енциклопедія
-
труба —
виліта́ти / ви́летіти в трубу́. 1. Зовсім розорятися, лишатися без будь-яких засобів існування. — Я багато не прошу... Хай би надали вільготу бити колодязі до Перекопу.. А то мислимо хіба: з тельбухами вилетів у трубу! (О. Гончар); Бізнес диктує темп...
Фразеологічний словник української мови
-
труба —
КІНЕ́ЦЬ присудк. сл. (кому, чому, рідше для кого-чого або без додатка — вживається для того, щоб підкреслити остаточне, безумовне припинення чогось, загибель кого, чого-небудь), АМІ́НЬ розм., МОГИ́ЛА розм., А́МБА розм., БА́СТА розм., КАЮ́К розм.
Словник синонімів української мови
-
труба —
ТРУБА́, и́, ж. 1. Довгий порожнистий предмет або пристрій, звичайно кільцевого перерізу, признач. для переміщення рідини, пари, газу і т. ін. Де траплялось тільки переступить через рівчачок під дощовими трубами на тротуарі, вона плигала через його (Н.
Словник української мови в 11 томах
-
труба —
Труба, -би ж. 1) Труба, музыкальный инструментъ. Ісправ мені три труби, да й усі три мідяні. Макс. ум. трубка, трубонька, трубочка.
Словник української мови Грінченка