Значення в інших словниках
-
усмиряти —
усмиря́ти дієслово недоконаного виду рідко
Орфографічний словник української мови
-
усмиряти —
Приборкувати, укоськувати, упокорювати, УТИХОМИРЮВАТИ, брати в шори, обламувати крила кому; (плоть) приструнювати; (біль) ГАМУВАТИ.
Словник синонімів Караванського
-
усмиряти —
див. здержувати
Словник чужослів Павло Штепа
-
усмиряти —
УСМИРЯ́ТИ, ря́ю, ря́єш, недок., УСМИРИ́ТИ, рю́, ри́ш, док., кого, що, рідко. 1. Силою примушувати кого-небудь коритися; придушувати заколот, бунт і т. ін. Бунти жахали Олександра Романова, що посилав вірних своїх сатрапів усмиряти їх (М.
Словник української мови у 20 томах
-
усмиряти —
-ряю, -ряєш, недок., усмирити, -рю, -риш, док., перех., рідко. 1》 Силою примушувати кого-небудь коритися; придушувати заколот, бунт і т. ін. 2》 перен., рідко. Зменшувати, послаблювати силу вияву чого-небудь; заспокоювати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
усмиряти —
ПРИДУ́ШУВАТИ (силою припиняти повстання, революційні дії і т. ін.), ПРИБО́РКУВАТИ, УПОКО́РЮВАТИ (ВПОКО́РЮВАТИ), УСМИРЯ́ТИ заст. — Док.: придуши́ти, прибо́ркати, упоко́рити (впоко́рити), усмири́ти. — Перовський був тут, у Оренбурзі.
Словник синонімів української мови
-
усмиряти —
УСМИРЯ́ТИ, ря́ю, ря́єш, недок., УСМИРИ́ТИ, рю́, ри́ш, док., перех., рідко. 1. Силою примушувати кого-небудь коритися; придушувати заколот, бунт і т. ін.
Словник української мови в 11 томах
-
усмиряти —
Усмиряти, -ряю, -єш сов. в. усмирити, -рю, -риш, гл. Усмирять, усмирить. Морську безодню усмиряєш. К. Псал. 14 4.
Словник української мови Грінченка