усмиряти
УСМИРЯ́ТИ, ря́ю, ря́єш, недок., УСМИРИ́ТИ, рю́, ри́ш, док., кого, що, рідко.
1. Силою примушувати кого-небудь коритися; придушувати заколот, бунт і т. ін.
Бунти жахали Олександра Романова, що посилав вірних своїх сатрапів усмиряти їх (М. Рильський);
Щоб вас, бублейниць, враг побрав! Не буду вас карать громами; По п'ятах виб'ю чубуками, Олімп заставлю вимітать; Я вас умію усмирити (І. Котляревський);
– Все усмиряють [інтервенти]. В себе там, кажуть, давно вже без царів живуть, а як ми піднялися, так зразу усмиряти (О. Гончар).
2. перен., рідко. Зменшувати, послаблювати силу вияву чого-небудь; заспокоювати.
Бий поклони! І плоть старечу усмиряй (Т. Шевченко);
Тепер, наприклад, коли мене голова так шалено болить, ти б, певно, усього спробувала, щоб лише мій біль усмирити (О. Кобилянська).
Словник української мови (СУМ-20)