хуга —
ху́га іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
хуга —
[хуга] -гие, д. і м. хуз'і
Орфоепічний словник української мови
хуга —
-и, ж. 1》 Сильний вітер із снігом; завірюха, хуртовина. || рідко. Сильна буря взагалі. 2》 перен. Чвара, колотнеча, сварка.
Великий тлумачний словник сучасної мови
хуга —
ХУ́ГА, и, ж. 1. Сильний вітер із снігом; завірюха, хуртовина. В глибоких заметах брьохають коні, Хуга замітає снігом дорогу, Мов пекло у полі — світа не видко! (Коцюб., I, 1955, 430); Був темний вечір.
Словник української мови в 11 томах