Значення в інших словниках
-
чубок —
ЧУБО́К, бка́, ч. 1. Зменш. до чуб. Такий [Миколка] чорнобривенький, білолиценький, носик невеличкий, щічки круглесенькі, ще й чубок кучерями (А. Тесленко); Марко блиснув своїми гострими сірими оченятами з-під чорного чубка, що звисав йому на лоб (І.
Словник української мови у 20 томах
-
чубок —
чубо́к іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
-
чубок —
чу́бок верхівка; верх: На самому чубку гори стояв Владзьо і махав до нас руками (Авторка) ◊ ложка з чу́бком → ложка
Лексикон львівський: поважно і на жарт
-
чубок —
-бка, ч. Зменш. до чуб.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
чубок —
ЧУБО́К, бка́, ч. Зменш. до чуб. Такий [Миколка] чорнобривенький, білолиценький, носик невеличкий, щічки круглесенькі, ще й чубок кучерями (Тесл.
Словник української мови в 11 томах
-
чубок —
Чубок, -бка м. 1) Хохолокъ (у человѣка, у птицы). Який дудок, такий чубок. Ном. № 7110. Де не взявся сизокрилий голубок, як ухопить горобчика за чубок. Гліб. 2) Верхъ (въ насыпанной мѣрѣ); прибавка.
Словник української мови Грінченка