шаруга —
Шару́га: — буря, заметіль [2;3] — буря, хуртовина [9] — буря [XIII] — завірюха, заметіль [1] — завірюха [X] — буря, метелиця [XI]
Словник з творів Івана Франка
шаруга —
ШАРУ́ГА, и, ж., діал. Негода, непогода; // Завірюха. І от в метіль та рик шаруги З обори тут один, там другий Помалу виїжджа [виїжджає] мужик (І. Франко).
Словник української мови у 20 томах
шаруга —
шару́га іменник жіночого роду завірюха діал.
Орфографічний словник української мови
шаруга —
-и, ж., діал. Негода, непогода. || Завірюха.
Великий тлумачний словник сучасної мови
шаруга —
ШАРУ́ГА, и, ж., діал. Негода, непогода; // Завірюха. І от в метіль та рик шаруги З обори тут один, там другий Помалу виїжджа мужик (Фр., X, 1954, 315).
Словник української мови в 11 томах